Не ждите чуда - чудите сами!
Діло було нічкою в поїзді. Ніяк не можу заснути. І якась падлюка в проході весь час рипає дверима.
Не витримую:
- Блядь, заїбав, дай поспати!
Чоловік до мене обертається. Бачу, амбал, метри щонайменше два, мускулища, голова вибрита. Думаю, гаплик мені.
Тут він тихенько промовляє:
- Ви мене будь ласка вибачте, я більше не буду, спокійних снів.
Досі сумніваюсь, чи не приснилось мені.