Не ждите чуда - чудите сами!

Історію розповів знайомий з Болгарії, який у юні роки халтурив у Бургасі та області на різних курортах (чи то барменом, чи на гітарці підіграти, чи ще щось).

До кафешки в Созополі заходять дві гламурні киці, судячи з акценту - з Москви чи з-під Москви, сідають за столик. Оскільки болгарську мову не розуміли зовсім, то весь час хіхікали і пирскали, читаючи меню - настільки голосно, що на них косився майже весь зал.

Апогей настав, коли до них підійшла офіціантка: всі працівники кафе носили бейджики з іменами, а ту дівчину звали Петя (так-так, в Болгарії це жіноче ім'я) Киці заходилися від реготу, безсоромно тицяючи на неї пальцями. Болгарка спокійно, чистою російською питає:

О: Здравствуйте, что будем заказывать? Ой, а чего вы так смеетесь?

Д: А тебя правда зовут Петя? (знов хіхікає)

О: Ну, да, а что тут смешного? Вот вас, например, как зовут?

Д: Камила... (болг. - "верблюд";)

Німа сцена. Завіса.

Проголосуй за цитату!



@темы: УкрБаш

Комментарии
22.01.2012 в 19:56

Пиенето е бавна смърт, ама аз не бързам за никъде!
ооо, моя цитата до сих пір гуляє по інтернетах ))) холєра, а приємно
22.01.2012 в 19:56

Пиенето е бавна смърт, ама аз не бързам за никъде!
ооо, моя цитата до сих пір гуляє по інтернетах ))) холєра, а приємно
28.01.2012 в 13:57

Не ждите чуда - чудите сами!

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии