Не ждите чуда - чудите сами!
Художній керівник нашого курсу - такий собі 55-річний живчик. Заходить якось на пару з навушниками у вухах. Ми затихли і чуємо - в нього грає якась пупсєнь. Я так несміливо до нього:
- Павло Дмитрович, а що це у вас в навушниках грає? Попса?
Він вилупив на мене очі:
- Ви що, Pink не слухаєте? СЕЛО!
Група істеріко.