Навчаюся в медунівері, мешкаю в гуртожитку. У сусідній кімнаті живе четверо майбутніх медпсихологів - істеричні, як і всі особи їхньої професії.
Сиджу якось о пів на першу ночі за ноутом, і тут із цієї кімнати доносяться жахливі верески.
Справа була така: одна зі студенток прокинулася і подумала, що в неї їде дах, - таке враження, ніби в неї в мозку революція і дивний шум. Вона ввімкнула світло, розбудила своїх співмешканок і попросила зазирнути їй у вухо, щоб виявити причину того шуму. Однак знавці людської психології не зорієнтувалися в ситуації вірним чином. Колеги пильним оком оглянули орган слуху, після чого з диким криком "ааа, Юля, в тебе там таракан" розбіглися до своїх ліжок і понакривалися ковдрами з головою.
Звичайно, бідолашну Юлю такий висновок аж ніяк не обрадував, тож вона не придумала нічого кращого, як наслідувати приклад інших милих дівчаток.
Загалом, вони волали так разом десь хвилин із 5, після чого взяли пінцет і спокійно витягли налякану тваринку.
Ось такі майбутні психологи! Люди, будьте обачні!