занесла доля мого друга Естонію.Поселився він у сімейної пари поважного віку. Глава родини знав російську посередньо,його дружина набагато гірше, друг естоську знає трошечки.І ось, одного дня жінка запитала друга чи маж він речі для прання.Він віддав там деякі речі.
Того ж дня, ввечері, сімейна ідилія-мій друг дивиться телек, глава сімейства в кутку читає газету в кімнату заходить жіночка з речами друга и перебираючи їх бере в реки светер каже ламаною російською (у естонців відсутні звуки схожі на наші ш, ж, ч)
"Юрас, світер надо дасасать".Друг впав з крісла.Глава сімейства відхиляючи газету виправляє її "Даррагая, не до сасать а досусить"
Жіночка знизуючи плечима видає" А какаяя разніца".
Друг плакав.