Згадалося...
Їхав я поїздом Шепетівка-Ів.-Франківськ з Франика. В сусіднє "купе" прийшли два молодика-москаля(вид "гопнік звичайний"
. На підпитку і принесли з собою "снаряд" горілки і по пиву. Справилися з цим усім швиденько і почали дебоширити і матюкати всіх кругом. На вічливі прохання людей і провідника посилали всіх на**й звичайно ж "псячою мовою". На якісь станції прийшов начальник поїзда(дебелий дядько-козак років 40) який швиденько кулаками пояснив їм їхню "неправоту". Коли доїхали до Коломиї то по них прийшов наряд. Це треба було бачити: обдва гопи ревно плакали і чистою українською просили щоб їх більше не били, і що вони чемно доїдуть до Тернополя.
Мораль - "бітіє опріділяєт сознаніє" (с)
П.С. Обидва "товариші" були з Донецька. Отак мабуть і з"являються історії про "западенців-бандерівців" ))
Згадалося...
Їхав я поїздом Шепетівка-Ів.-Франківськ з Франика. В сусіднє "купе" прийшли два молодика-москаля(вид "гопнік звичайний". На підпитку і принесли з собою "снаряд" горілки і по пиву. Справилися з цим усім швиденько і почали дебоширити і матюкати всіх кругом. На вічливі прохання людей і провідника посилали всіх на**й звичайно ж "псячою мовою". На якісь станції прийшов начальник поїзда(дебелий дядько-козак років 40) який швиденько кулаками пояснив їм їхню "неправоту". Коли доїхали до Коломиї то по них прийшов наряд. Це треба було бачити: обдва гопи ревно плакали і чистою українською просили щоб їх більше не били, і що вони чемно доїдуть до Тернополя.
Мораль - "бітіє опріділяєт сознаніє" (с)
П.С. Обидва "товариші" були з Донецька. Отак мабуть і з"являються історії про "западенців-бандерівців" ))
Виходила заміж моя родичка. У процесі приготування для оздоблення залу було задумано написати декілька вітально-жартівлрвих плакатів. Наречена - дівчина відповідальна, відразу ж мобілізувала своїх близьких подруг, видала кожній по шматку шпалер, на зворотній стороні яких і треба було написати лозунги. Подруги - дівчата також сумліні. Одна так старалась, ну вже так старалась - дзвонить нареченій і скаржиться (розмова відбулася при мені), що фраза "Бажаємо молодятам дожити до весілля золотого!" не помістилась на виданому форматі паперу. Наречена запитує:
- А скільки не помістилося?
Відповідь була приголомшливою:
- Слово "золотого"...
Виходила заміж моя родичка. У процесі приготування для оздоблення залу було задумано написати декілька вітально-жартівлрвих плакатів. Наречена - дівчина відповідальна, відразу ж мобілізувала своїх близьких подруг, видала кожній по шматку шпалер, на зворотній стороні яких і треба було написати лозунги. Подруги - дівчата також сумліні. Одна так старалась, ну вже так старалась - дзвонить нареченій і скаржиться (розмова відбулася при мені), що фраза "Бажаємо молодятам дожити до весілля золотого!" не помістилась на виданому форматі паперу. Наречена запитує:
- А скільки не помістилося?
Відповідь була приголомшливою:
- Слово "золотого"...
Виходила заміж моя родичка. У процесі приготування для оздоблення залу було задумано написати декілька вітально-жартівлрвих плакатів. Наречена - дівчина відповідальна, відразу ж мобілізувала своїх близьких подруг, видала кожній по шматку шпалер, на зворотній стороні яких і треба було написати лозунги. Подруги - дівчата також сумліні. Одна так старалась, ну вже так старалась - дзвонить нареченій і скаржиться (розмова відбулася при мені), що фраза "Бажаємо молодятам дожити до весілля золотого!" не помістилась на виданому форматі паперу. Наречена запитує:
- А скільки не помістилося?
Відповідь була приголомшливою:
- Слово "золотого"...
