ДрелЕмоск: озадачил ) научите его слову 'если'. покажи документ и скажи: 'моя твоя любить если твоя подпись, если твоя не подпись, твоя не любить моя, твоя не любить путин'.
ДрелЕмоск: озадачил ) научите его слову 'если'. покажи документ и скажи: 'моя твоя любить если твоя подпись, если твоя не подпись, твоя не любить моя, твоя не любить путин'.
xxx: на стенке висит листик с рапечатанными анекдотами, причем анекдоты тупейшие, в стиле бесплатной газеты
xxx: а сверху кто-то прилепил фотку моллюска и распечатанную надпись - Стенгазета "Шутки дядюшки Планктона"
<Xomyachok> привет всем, здесь кто-нибудь разводит хомяков? =)
<mike> тебя развести?
Хожу нагадити твір ВЕЛИКОГО Українця!
Адресую сволочам які голосували за підняття червоних прапорів над Українськими містами.
Сміх крізь сльози
Євген ДУДАР
УКРАЇНЦІ МОЇ, УКРАЇНЦІ...
Боже! Боже! Боже!
Які ми демократи! Які ми гуманісти! Які ми людолюби!
Та хіба якийсь інший народ зміг би, тікаючи з палаючої тюрми, винести на своїй покатованій спині тих, хто його у цю тюрму заганяв, тих, хто його у цій тюрмі неволив, тих, хто його у цій тюрмі катував?
Лише ми, українці, здатні на таку суперфілантропію...
І ми не тільки винесли. Ми занесли усіх цих шубравців до своєї хати. Впустили їх у найкращі світлиці. Виділили їм найкращі місця. Годуємо. Поїмо. Розважаємо. Пошановуємо їх, як "героїв". Спілкуємося з ними лише на "общєпонятном" - бо ж лише одну клепку мають. Не дай, Боже, не так зрозуміють. І єдина думка у наших демократичних головах, і єдиний трепет у нашій супергуманній душі: "Аби не образити"...
Ну плюне нам по-хамськи у вічі - обтираємося.
Чей же не вдарив...
Ну вліпить нас по шиї з перепою. Почухаємося.
Чей же не вбив...
Ну придушить когось в закутку. Зітхнемо спiвчутливо.
Чей же не всіх...
Ну похуліганить у кровавих колонах.
Оплюють нашу історію, нашу Державу, нашого Президента, нас із вами-посміємося: "Хворі ж..." Не будемо ми їх розстрілювати, як вони нас.
І не дикуни ж ми, щоб "зуба за зуба". Прецінь у центрі Європи живемо. Та християнську мудрість сповідуємо: "Хтось у тебе каменем - ти в нього хлібом". Та й не чужі ж ніби...
І перебираємось у сіни. Щоб тюремщикам не заважати. Своєю мовою їх не дражнити.
Прапорами своїми їм червоні очі не муляти. Пересидимо й у сінях. Не надворі ж...
І тішимося, що на волі. Що маємо свою хату. Що ця хата має древню історію. Що жиди у цій хаті славні лицарі. Що ми достойні сини могутнього народу. І тримаємо напоготові... відра з водою. Бо із світлиці пахне соленим. П’яні тюремщики з вогнем граються.
На всі заставки репетують, що ми "бандити". Що нас "надо под суд". Що з нами їм наша хата не подобається. І погрожують: "Ми на зло усем буржуям мировой пожар раздуем..."
Будь-який інший народ показав би таким шубравцям на двері. Виставив би їх далеко-далеко.
Але ми не такі. Ми, якщо треба... покинемо й сіни.
Переберемося у сарайчик. Чи під повітку. Усе ж таки на своєму подвір'ї... Бо ми демократи.
Ми гуманісти. Ми - суперфілантропи.
ууу: С чего?
ххх: Я с объекта ехал - вёз в пакете пару мёртвых свичей, ворох проводов и кабелей. Задремал. Короче, я его в вагоне оставил.
ххх: Мирно лежащий в углу пакет, с какими-то чёрными коробками и торчащими оттуда разноцветными проводками...
Найбільше стидно буде, якщо оці всі плівки Мельниченка виявляться рекламною кампанією диктофонів Olympus...
xxx: ты не хочешь с мной встретиться или выпить
xxx: не хочешь, нет
yyy: ты хоть знаки вопроса ставь, джедай-самоучка.
sssnapeman: же надо додумаццо травить тараканов подожженной покрышкой... С ОДОБРЕНИЯ КОМЕНДАНТШИ.
Препод: Ну как, праздничный рацион, дадут две конфетки и два печенья.
Вопрос из аудитории: А конфетки шоколадные?
Препод: Вы что, армию без штанов оставить хотите!?
xxx: В опасное время живем...
Который и снес их нахуй.