Не ждите чуда - чудите сами!
Одного разу прийшли з одногрупницею в університет у вишиванках, на великій перерві сидимо в їдальні, щось гучно обговорюємо, не помічаємо нікого навколо. Тут підходить до нас особа чоловічої статі ( М ), і намагається щось запитати на язикє. десь на 20 секунді його монологу ми звертаємо на нього увагу. діалог наш був не тривалим.
--( М) - дєвчонкі а ви што із сєкти какой-та? в сарочках прішлі.
я думала над відповіддю не довго:
-- Так. ми з сєкти. МИ свідки Бандери...
чувак був точно розстроєний,ошарашений бо з нього гучно сміялось пів столовки і ми самі заходились сміхом 
)) а він собі задуманий пішов на своє місце...
