Chtulhu: как я понимаю, у тебя с эти шефом ничего не вышло?
Chtulhu: как я понимаю, у тебя с эти шефом ничего не вышло?
Rin: могу спать сидя, стоя, на ходу, в очередях, записывая лекции или обедая.
Rin: думала - достигла просветления. ан нет.
Rin: сегодня в моих фонарях под глазами виноваты новые часы. они слишком громко тикают х(
Паренек забивает шар. Тишина в зале.
И папин голос: "бля..."
Георгий: В общем я решил что уже без разницы и на правах старшего осуществил мечту - включил в КБ Гражданскую Оборону.
xxx: само собой всё сам, какие там охранные фирмы
xxx: не зря поставил. возвращается как то с работы - только шкафы да диваны остались
xxx: паника? нет. злорадство. подумал щас видео в ментовку, пусть ищут
xxx: ага. видео писалось на комп
xxx: комп который спёрли
Женщина: Андрюшенька, ты еще живой?
Ребенок(угрюмо): Ага. Последняя жизнь осталась.
У нас в універі викладач фізри міг потягатися в маразмах із Брєжнєвим. Одного разу на занятті він наказав бігати навколо футбольного поля для розминки. А спецгрупі (всякі хромі, косі і лисі які не здьобдні до виживання в цьому світі без сторонньої допомоги) він наказав підмітати асвальтові доріжки по яким нам доводилося теж пробігати. розставив він їх так хитро, що де не біжимо стоїть пилюка і нема чим дихати. Ну заробити астму я не хотів, підхожу до нього і кажу:
- Анатолій Іванович, а скажіть їм будь ласка не мести поки ми не заверщимо бігати, а то дихати нема чим.
Він так здивовано дивиться на мене і видає:
- А навіщо вам дихати? Ви бігайте
Далі бігти і мести асвальт вже ніхто не міг
Під час навчання в універі одна моя знайома мала глухенького викладача. Коли він питав когось на парі усно, студент вставав і найчастіше розповідав автобіографію, бо дядько той не чув геть нічого, - і отримував 5. Так продовжувалося досить довго. Одного разу він підняв одногрупника моєї знайомої. Той, за гарною звичкою, почав розповідати about himself, як то кажуть.
Але виявилося, що у викладача нещодавно був ДН, і діти подарували йому закордонний слуховий апарат... шкода того студента)
Моя знайома працює на "швидкій", розповідала таку історію.
Якось вони приїхали на виклик до чоловіка, в якого було погано з серцем (жив він на 6-му поверсі). Виявилося, що забули в машині кардіограф. Чоловіків у бригаді не було, а прилад цей - річ досить громіздка та тяжка. Вирішили послати сина того пацієнта. Хлопчина був того вечора трохи під мухою. Спустившись до машини, він запитав у шофера:
- Ну, де ваш цей... кардіограф?
- Там, ззаду, - відповів водій, - візьми сам.
Хлопець відчиняє задні дверцята "швидкої" і горлає:
- Кардіограф, виходь - баті погано!..
Начальник дзвоне до якогось робочого,щось довго на нього кричить,типу "не так робиш","не вчасно приходиш","не якісна робота" і т.д. Після кількох хв криків він великими очима дивиться на телефон і говорить
-Він мене послав....!!!О_о
Його друг,який втикав в компютер,видає монотонним голосом
-Чого панікуєш.В нас демократія. Як хочеш,то можеш йти,а не хочеш то не йди.......